ЮВЕЛІР
Презентація професії
Ювелір - майстер з виготовлення та ремонту ювелірних виробів. Професія ювеліра, перш за все, пов'язана з ручною працею, роботою з дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням, металами тощо.
Професія ювеліра, як ніяка інша, вимагає особливого терпіння. Причому стосується це не тільки самого процесу виробництва прикрас, але і професійного зростання. Стати справжнім майстром-дизайнером або модельєром вийде не відразу. Тільки набравшись досвіду на виробництві та отримавши спеціальну освіту, можна добитися великих професійних успіхів в цій професії.
Професія ювеліра має давню історію. Ювелірні прикраси були знайдені при розкопці єгипетських пірамід та інших пам'яток старовини. Кожна історична епоха приносила нові стилі і техніки оформлення дорогоцінних металів. ХХ століття привнесло в ювелірне мистецтво не тільки передові технології, а й сучасні матеріали - платину, паладій.
На сьогоднішній день професія ювеліра зберігає свою актуальність. Люди продовжують купувати і носити ювелірні прикраси, чимало з них вимагають постійного ремонту і догляду. Тому ювеліри користуються стійким попитом на ринку праці. А ті фахівці, які зуміють показати не тільки якість, але й оригінальність своїх робіт, можуть розраховувати на впевнений попит на свої послуги.
Переваги професії: стійкий попит на професію, творчий підхід.
Обмеження професії: робота на виробництві.
Тип та клас професії
Професія ювеліра відноситься до типу «Людина - Художній образ», оскільки пов'язана з творчою діяльністю, зі створенням, проектуванням, моделюванням художніх виробів.
Також вона відноситься до типу «Людина - Техніка», так як пов'язана експлуатацією технічних пристроїв.
Професія ювеліра відноситься до класу «виконавських», вона пов'язана з роботою за заданим зразком, дотриманням наявних правил та нормативів, дотриманням інструкцій.
Зміст діяльності
Ювелір - фахівець, який виготовляє вироби (прикраси, предмети побуту, культу, зброю) переважно з дорогоцінних металів, а також деяких кольорових металів, в поєднанні з коштовними і бурштином, перламутром, кісткою. Виготовлення виробів проводитися за малюнками, кресленнями та моделями художника, розробника.
Ювелір може використовувати в своїй роботі різні технічні прийоми: ковку, лиття, художнє карбування і канфареньє (додання поверхні металу зернистості і матовості за допомогою спеціального інструменту), тиснення, різьблення або гравіювання, оборон (техніка, при якій фон навколо малюнка вирізається), філігрань , чернь, емаль (фініфть), інкрустацію, травлення, полірування, а також механічні прийоми - штампування, вальцювання тощо.
Іноді створення ювелірного виробу виходить за рамки простого виконання за готовим зразком, кресленням або ескізом, а придумується з метою передати будь-який художній задум, або створюється авторська робота для конкретного замовника. Тоді вже ювелір виходить за рамки своєї роботи, і стає дизайнером прикрас.
Умови праці
Умови роботи ювеліра часто пов'язані з одиночною діяльністю. Найчастіше представники даної професії працюють в приміщеннях. Це можуть бути виробничі приміщення, майстерні. Робота відбувається переважно сидячи, з використанням спеціальних інструментів. Як правило, це тиха і спокійна діяльність.
Ювелір умовно самостійний у своїй діяльності. З одного боку, він може приймати власні рішення в рамках поставлених завдань. З іншого боку, він часто обмежений технічними вимогами, планами робіт.
Вимоги до знань і вмінь фахівця
Для успішного освоєння професії ювеліра необхідні базові знання з мистецтва, праці.
Кваліфікований ювелір повинен знати:
-
властивості дорогоцінних та напівкоштовних матеріалів;
-
технічні вимоги до виготовлення виробів;
-
способи виготовлення заготівок та деталей зі злитків;
-
різновиди орнаментів та тому подібне.
Кваліфікований ювелір повинен вміти:
-
працювати з ювелірними інструментами;
-
читати креслення;
-
володіти різноманітними технічними прийомами: карбування, лиття, кування, тиснення, полірування і так далі.
Вимоги до індивідуальних особливостей фахівця
Для успішної діяльності в якості ювеліра необхідна наявність наступних професійно-важливих якостей:
-
здатність до концентрації уваги;
-
схильність до ручної праці;
-
схильність до роботи з об'єктами природи;
-
схильність до роботи з технікою;
-
схильність до творчої роботи;
-
художній смак;
-
хороший окомір;
-
розвинена тактильна чутливість;
-
координація кистей і пальців рук;
-
акуратність;
-
посидючість.
Медичні застереження
Медичні обмеження для ювеліра:
-
захворювання опорно-рухового апарату;
-
нервової системи;
-
серцево-судинної системи;
-
різні форми алергій (особливо на технічний пил);
-
шкірні захворювання;
-
порушення координації рухів кистей і пальців рук;
-
зниження гостроти зору.
При наявності цих захворювань робота по професії ювеліра може призводити до погіршення здоров'я, а також створювати непереборні перешкоди для освоєння і росту в рамках цієї професії.
Шляхи отримання професії
Як правило, професію ювеліра можна отримати в закладах середньої та вищої професійної освіти.
Професія ювеліра пов'язана з постійним професійним ростом, тому навіть фахівці з освітою можуть проходити додаткові курси зі спеціалізації.
Інформацію про навчальні заклади можна отримати в Інтернет-ресурсах.
Галузі застосування професії
Ювеліри можуть працювати в таких організаціях і сферах, як:
-
ювелірні підприємства;
-
ювелірні майстерні;
-
інші компанії і організації.
Перспективи кар'єрного росту
Можливі шляхи розвитку ювеліра:
-
Спеціалізація і освоєння суміжних областей.
Ювеліри можуть спеціалізуватися в конкретних сферах виробництва, працювати з тим чи іншим природним матеріалом. Найчастіше професійне зростання ювеліра пов'язане з освоєнням нових прийомів і способів роботи, отриманням більшої самостійності.
Також людина з професією ювеліра може опановувати суміжні спеціалізації, такі як: дизайнер, інженер - технолог, дизайнер прикрас і т.д.
-
Підприємницький шлях розвитку.
В даному випадку ювелір може почати займатися власною справою, працювати на себе або відкрити свою майстерню.
У разі даного напрямку кар'єрного росту рекомендується розвивати підприємницькі вміння, освоювати такі професії, як: підприємець.